ТРІСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тріскоті́ти та звуки, утворювані цією дією. Все навкруги було спокійне і ясне, ні гуркотняви гармат, ні тріскотіння рушниць не було чути (Вас., II, 1959, 23); Ми — степовики. Ви бачите, як наша думка по-степовому йде. Мовчазність степу, лише тріскотіння невгамовних коників, клекіт угорі (Ю. Янов., І, 1958, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 276.