ТЮ́ТЯ, і, ж.
1. дит. Курка, курча.
2. розм. Про безвільну, неенергійну, мляву людину. В нього батько якийсь тютя (Мик., Повісті.., 1956, 4).
◊ Тю́тя з поли́в’яним но́сом див. ніс.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 336.