ТЮ-ТЮ́1 див. тю.
ТЮ-ТЮ́2, ТЮ-ТЮ-ТЮ́, виг. Вигуки, якими скликають курей, курчат. Голосно викрикувала [молодиця] на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! (Мирний, І, 1954, 236); Виходить [мати] за хату,узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: «Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! Цірр …» (Л. Укр., III, 1952, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 335.