ТЯГ, у, ч., рідко: ◊ Да́ти тя́гу — швидко втекти. Троянці із-за стін дивились, Пан Турн як з військом тягу дав (Котл., І, 1952, 220); Скоро побачив [війт], що їдуть [пани], то зараз же, не дожидаючись служби божої, дав тягу в поле (Фр., II, 1950, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 336.