ТЯ́ГНЕНИЙ, ТЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до тягну́ти, тягти́. За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7); // у знач. прикм. Тягнутий дріт.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 338.