УБИРА́ННЯ1 (ВБИРА́ННЯ), я, с.
1. Дія за знач. убира́ти1 1-3 і убира́тися1 1. Саме вбирання коло дзеркала було для сестер такою втіхою,.. що панни безперестанку реготались з своєї вигадки, з своїх театральних суконь (Н.-Лев., І, 1956, 196).
2. Одяг. Увійшли [чоловік і молодиця] у свою хату — вона боржій до вбирання, в краще переодягається (Вовчок, І, 1955, 171).
УБИРА́ННЯ2 (ВБИРА́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. убира́ти2.
УБИРА́ННЯ3 див. вбирання1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 354.