УБОЯ́ТИСЯ (ВБОЯ́ТИСЯ), убою́ся, убої́шся, док., заст., уроч. Побоятися. — Вбоїться за небагатим бути, небога, чи що? (Вовчок, І, 1955, 167); Не вбоялась ні наруги, не вбоялась муки. Чорнії тебе склювали, чорні вбили круки (Тич., II, 1957, 98); — В цій келії щоліта гостювали купці Миронови.. А вже цього літа не приїхали, убоялися, бо повсюди шаландаються таті та різні лихі люди (Кочура, Зол. грамота, 1960, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 360.