УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ), а, е. Те саме, що уби́вчий. [Тірца:] Ти перекуй з убійчого меча робітне рало й загартуй його (Л. Укр., II, 1951, 151); Мертва мовчанка стояла в зборі, — тільки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир, що майстрували вбійчі прилади [метавки] на монголів (Фр., VI, 1951, 114); Немов дощ блискавок сипав той сміх, щось було убійче і смертельне в його переливах і наводило жах (Коцюб., II, 1955, 172); Атака вівчарок справила на нього убійче враження (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 337); Тоді я теж посміхнувся і кинув на нього убійчий погляд (Мик., II, 1957, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 355.