УЗГО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УЗГО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Надавати відповідності до чого-небудь, єдності з чим-небудь; встановлювати відповідність, єдність між чимось. Усвідомлення непослідовності, незавершеності, однобічності старого матеріалізму привело Маркса до переконання в необхідності «узгодити науку про суспільство з матеріалістичною основою і перебудувати її відповідно до цієї основи» (Ленін, 26, 1972, 49); Вирішуючи питання організації праці в садівництві, слід чітко узгоджувати площу садів з наявною робочою силою (Хлібороб Укр., 12, 1969, 29); — Так і я думаю — треба нам узгоджувати дії (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 149).
2. грам. Ставити залежне слово в такому ж роді, числі та відмінку або в такій же особі, в яких стоїть підпорядковуюче слово. Узгоджувати прикметник з іменником; Узгоджувати дієслово з займенником.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 406.