УЗЛІ́СОК, ску, ч. Те саме, що узлі́сся. — Михайлику, гов-гов! — пролунав із лісу голос.. — А хто там вигукується? — голосно питаюся в діброви і поглядом обнишпорюю узлісок (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 408.