УКЛІ́ННИЙ, а, е. Який виражає пошану; шанобливий. Москва, Москва! Тобі привіт уклінний Від Києва (Забашта, Вибр., 1958, 97); // Який виражає покору, смиренність. Несуть жерці.. Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир (Бажан, Роки, 1957, 19).
Уклі́нне проха́ння, заст. — ввічлива форма прохання. Від імені редакційного комітету.. звертаюся оце до Вас [Н. Кобринської].. з уклінним проханням дозволити нам помістити у тому збірнику оповідання Ваше «Виборець» (Коцюб., III, 1956, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 418.