УКО́ЛОТИЙ1 (ВКО́ЛОТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уколо́ти1. * У порівн. Самотній шершень.. падав на сиві купи коров’яків і, ніби вколотий колючкою, підгинав під себе бархатисте черевце (Кол., Терен.., 1959, 53).
УКО́ЛОТИЙ2 див. вко́лотий1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 419.