УКРИ́ВДИТИ (ВКРИ́ВДИТИ), джу, диш, док., перех., діал. Скривдити. [Рябина:] Люди добрі! Клінне [клінно] вас прошу (кланяється), даруйте мені всі, кого я чи то згірдним словом образив, чи сам чим-небудь укривдив..! (Фр., IX, 1952, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 424.