УЛОМИ́ТИСЯ1 (ВЛОМИ́ТИСЯ), о́миться; мн. уло́мляться; док., розм. Поламатися, зламатися. — Як їхали через наше село з цеглою на церкву, дак вісь йому [возові] вломилась (Барв., Опов.., 1902, 177); Гілочка під Івасем уломилася, й він полетів з самого вершечка молодої верби прямо на колодки (Л. Янов., І, 1959, 415); Враз вломився під ногами крихкий і вже угнутий лід… В воді Микола… (Сос., Близька далина, 1960, 271).
УЛОМИ́ТИСЯ2 див. вломи́тися1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 432.