УЛЬТРАМАРИ́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ультрамари́н.
2. Який має колір ультрамарину; яскраво-синій. До болю глибоко запали У серце втомлене мені Ультрамаринові канали І зламані у них вогні (Рильський, III, 1961, 226); Над головою розгорнулось по-осінньому вже густо-синє, ультрамаринове, оксамитове небо (Коп., Земля.., 1957, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 434.