УМОГЛЯ́ДНО. Присл. до умогля́дний. Ленін підкреслював, що коли автор судить про важливі явища життя не на основі власних життєвих спостережень, а чисто формально, умоглядно, книжно, то й твір його буде безплідним по суті і сухим за формою (Рад. літ-во, 12, 1967, 45); Він уперше не умоглядно, а живим серцем зрозумів оту німотну муку Шевченка, художника-невільника (Вол., Озеро.., 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 445.