УМО́ЩУВАТИСЯ (ВМО́ЩУВАТИСЯ), уюся, уєшся і діал. УМОЩА́ТИСЯ (ВМОЩА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УМОСТИ́ТИСЯ (ВМОСТИ́ТИСЯ), ощу́ся, о́стишся, док., розм.
1. Розташовуватися (сідати, лягати) де-небудь, намагаючись влаштуватися найзручніше, найвигідніше (перев. на невеликому, тісному просторі, у незвичному, незручному місці). — Ох! оце ти мене неначе на світ народила! — простогнавши, мовила вона й почала знову умощатися-лягати (Мирний, III, 1954, 131); Тарас, мугикаючи пісню, вмощується на камені коло руїн Златовратської брами і весь поринає в роботу (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 381); В вишняку, між густих.. агрусових кущів, вони вмостилися кружка [кружкома] (Смолич, І, 1947, 156); Подруги тісно посідали на диван, умостилися на нього з ногами (Донч., V, 1957, 276); // з інфін. Готуватися, лаштуватися до чогось, розташовуючись найзручніше, найвигідніше. Десь через годину чи, може, й більше, вже після того, як ми встигли трохи оговтатись та почали вмощуватись спати, розчинились двері, і до нашої камери не зайшов, а, поточившись, влетів якийсь чоловік (Збан., Єдина, 1959, 89); Всюди юрмиться, гомонить, весело перекликається делегатський люд.. Доки одні реєструються, інші вже несуть звідкись казанки з паруючим окропом, по-домашньому вмощуються по кутках підкріплятися (Гончар, II, 1959, 177).
2. тільки недок. Пас. до умо́щувати. Після сніданку стали збиратися на косовицю.. Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося усе необхідне: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці, цибуля на приправу, сіль, паляниця (Тют., Вир, 1964, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 447.