УПОСЛІ́ДЖЕНІСТЬ (ВПОСЛІ́ДЖЕНІСТЬ), ності, ж. Стан за знач. упослі́джений. Як глибоко вросла в нього [Дмитра] свідомість своєї немочі, приниженості й упослідженості! Навіть тепер, коли бачить усе власними очима, коли сам вірно виконує всі накази бідняцької влади — не вірить, що житиме краще (Ірчан, II, 1958, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 467.