УРАГА́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до урага́н 1. Ураганний вітер зняв шалену снігову завірюху. Він виє, наче тисячі диких голодних звірів (Трубл., І, 1955, 227); // Стос. до урагану (у 1 знач.). Сержант Орлюк ішов до операційного стола, хитаючись і заточуючись, як на палубі корабля в ураганному морі (Довж., І, 1958, 320).
2. перед. Своєю силою схожий на ураган, шалений. Весь день гримить артилерія. Перші хвилі атакуючих, притиснуті до землі її ураганним вогнем, лежать уже десь перед самим валом (Гончар, II, 1959, 420); [Броненосець] «Відмінник» почав ураганну стрілянину з усіх своїх грізних батарей (Донч., II, 1956, 516).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 472.