УРИХТО́ВАНИЙ (ВРИХТО́ВАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до урихтува́ти. Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування: злотисті кучері були вже врихтовані, майстерно-зальотно підшпилені над чолом (Л. Укр., III, 1952, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 477.