Слово "урівноважуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


УРІВНОВА́ЖУВАТИСЯ (ВРІВНОВА́ЖУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УРІВНОВА́ЖИТИСЯ (ВРІВНОВА́ЖИТИСЯ), жуся, жишся, док.

1. Ставати рівним з ким-, чим-небудь у вазі, приходити у рівновагу. Корабель пролітав майже вісім кілометрів кожної секунди. Завдяки такій великій швидкості польоту він утримується на круговій орбіті. Сила тяжіння його до Землі при цьому урівноважується відцентровою силою (Веч. Київ, 16.VІІІ 1962, 3).

2. перен. Доходити до відповідності з чим-небудь, ставати рівним у якому-небудь відношенні. Туга за домівкою у Лариси врівноважувалась радістю, що вона їде з Сергієм (Гур., Друзі.., 1959, 51); Сили царизму і революції урівноважилися, писали ми тиждень тому, на підставі перших звісток про всеросійський політичний страйк. Царизм уже не в силі придушити революцію (Ленін, 12, 1970, 25); // Заспокоюватися, набувати нормального стану. — У дівчат це часто буває — бушує, шумує, аж поки не вийде заміж. А тоді відразу.. вона врівноважується (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 174); Шевченко, що майже ввесь шлях пройшов пішки, схуд і засмаг, фізично втомився, але був бадьорий і веселий. Нерви його врівноважилися (Тулуб, В степу.., 1964, 259); Після того, як Бучний повернувся з гауптвахти, минуло вже тижнів зо три, а він все ще не міг урівноважитись (Ткач, Моряки, 1948, 66)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 478.