УХВА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає згоду, схвалення. Мало не кожний рух субординатора він [лікар] одзначав ухвальним кивком (Шовк., Людина.., 1962, 257).
Ухва́льний го́лос — право голосувати, приймати ухвалу на з’їзді, конференції, зборах і т. ін. На XXIV з’їзді КПРС обрано всього 4963 делегати, в тому числі 4740 — з правом ухвального і 223 з правом дорадчого голосу (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 526.