УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ), аю, аєш, док., перех., розм.
1. Те саме, що утоми́ти. — Не затівай, Миколо, бо нічого не вийде з твоєї молотьби. І машину спалиш, і людей ухекаєш (Кучер, Дорога.., 1958, 23).
2. діал. Убити. Василь поглянув на діда: «Чи не ухекав і ти, дідусю, свого поміщика, що тобі ім’я перемінили?..» (Хотк., І, 1966, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 527.