УХО́РКАНИЙ (ВХО́РКАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до ухо́ркати. Вийшли в слобожанські простори. Тут легше — війна вже таки відстала від них, хоч і Харків бомблять постійно. В колгоспах Павлик роздобуде кілька мішків борошна та круп на куліш, можна залишити геть ухоркану дорогою корову (Літ. Укр., 15.Х 1974, 2); *Образно. Що ж пак тепер, серед простору — воленьки, Сумно манячиш ти [молодосте], мовби приборкана, Бродиш самотно, шукаючи доленьки, Хора, підтята, понура, ухоркана? (Граб., І, 1959, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 530.