УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), иню́ся, и́нишся, док.
1. Ставатися, відбуватися. Робе́рт тоді вийшов до люду й сказав: «Шотландці! вчинилася зрада!» (Л. Укр., І, 1951, 353); [Яциха:] Чи ти знаєш, що вчинилось, Я з Мусієм зараз билась! (Кроп., II, 1958, 99); — Завтра страта повстанців, хай учиниться над ними вирок правосуддя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 25); Чи то, може, ранкова прохолода пробилася з балкона через відкриті двері, чи, може, що інше йому вчинилось, а тільки весь бився в дрібному ознобі (Збан., Сеспель, 1961, 103); // Підніматися, здійматися (про галас, крик, шум і т. ін.). Кілька разів у той час, коли бій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (Скл., Святослав, 1959, 555); Тим часом надворі учинився заколот: Йоч Галчан гаряче боронив свої авторські права й поривався до хати (Коцюб., І, 1955, 283); Що то за шум учинивсь на базарі? Куди так весело поспішає базарна громада? (Довж., І, 1958, 76); Тепер вчинився гармидер, якого не знала досі Бородянка за пам’яті й найстарших дідів (Смолич, Мир.., 1958, 188); // тільки док. Початися. З тих часів, як війна учинилася, ніякої торгівлі з Річчю Посполитою не було (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 154).
Переполо́х учини́вся див. переполо́х.
2. тільки док., діал. Зробитися, стати. Там токи, повні збіжжя, там овечі кошари. Дивовавсь [дивувавсь], розглядаючи все те, Черевань: який-то його шуряк учинивсь дука! (П. Куліш, Вибр., 1969, 160).
3. тільки док., діал. Опинитися. Вона так несподівано вчинилася обік Фрузі, що ся, зирнувши вбік, аж злякалася, побачивши її (Фр., І, 1955, 87); Цими гадками Панько так зайнявся, що й не стямився, коли вчинився в місті (Март., Тв., 1954, 159).
4. Заправлятися дріжджами, запарою (про тісто). Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься (Сл. Гр.); Щось у мене дома діється: На решето мука сіється, А на сито підсівається, Сама діжа учиняється (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 431).
5. тільки недок. Пас. до учиня́ти 1, 4.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 535.