УЧОРНІ́ЛИЙ (ВЧОРНІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до учорні́ти. Видно перший двір, Димар на хаті, з диму, певне, й сажі Увесь вчорнілий (Мал., II, 1948, 27); Салоган переможним поглядом обводить засмаглих, вчорнілих дядьків (Стельмах, І, 1962, 563).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 538.