УШАНУВА́ТИСЯ (ВШАНУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док., розм. Уникнути спокуси, небезпеки; уберегтися. Дядько почухав під брилем. —..Повіз пшеницю у город, та дала морока земляків побачить. Ну, звісно, у погріб… Ну, звісно… поналигувались.. Без копійки вернувсь. Не вшанувався, знаєш (Тесл., Вибр., 1950, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 540.