УШКО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ушко́дити. — Невже справді відморозив? — І хазяїн уже не гримав ні на кого, а з довірою позирав на Єгора, на його червоні від снігу, вправні руки, що ними він розтирав ушкоджені ноги (Шиян, Баланда, 1957, 17); Молоді соснові деревця, колись майже ясно-зеленої й блискучої барви, були поламані й навіки ушкоджені (Коб., І, 1956, 463); Сортують ягоди під час збирання, не допускаючи наявності в товарній продукції зелених та ушкоджених шкідниками чи хворобами (Колг. Укр., 7, 1957, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 541.