УШЛЯХЕ́ТНЕНИЙ (ВШЛЯХЕ́ТНЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ушляхе́тнити. — Може бути, твоя вдача з грунту витончена й ушляхетнена вже твоїми предками, що гідна спокійно, а радше пасивно дивитись, як рівночасно з тобою ходить і другий мужчина до твого ідеалу [коханої дівчини] (Коб., III, 1956, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 541.