УШНУРО́ВУВАТИ (ВШНУРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УШНУРУВА́ТИ (ВШНУРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех.
1. Зв’язувати що-небудь міцно, стягуючи кінці мотузка, шнурка і т. ін. Чугай вшнуровує солому, зав’язує на рублеві міцні вузли, щоб не порозтрушувати (Зар., На.. світі, 1967, 91); [Xарько:] Мене на ланцюга? Не, не дозволю!.. [Конон:] Не басуйте! Як скрутять назад лопатки… [Левко:] Та як ушнурують! (Кроп., III, 1959, 215).
2. Стягувати шнурками що-небудь, просовуючи їх крізь спеціальні дірочки, зроблені з двох боків розрізу (на взутті, одязі і т. ін.); // кого. Стягувати туго шнурками корсет на кому-небудь. — Чи зуміє ж хто з вас [дівчат] мене зачесати, ушнурувати? (Вовчок, І, 1955, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 542.