УЩЕ́ЛИНА, и, ж. Вузька і глибока западина між горами. Я сходив гірських доріг немало, знаю всі ущелини і кручі (Нагн., Пісня.., 1949, 80); — Неприступні для людини урвища — Туди ще не ступала людська нога. Там є такі ущелини.., що здалека лякають своїми кручами (Донч., II, 1956, 47); Він турячі — козла гірського — роги Прибив у себе на причілку, — може, На спогад про колишні полювання, Про скелі та ущелини вузькі (Рильський, III, 1961, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 542.