УЩЕ́МЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ущеми́ти і ущеми́тися. Таня, вона одна знає про нього все, зна, як страждає від цих нескінченних підозр та ущемлень гордість його, гідність його людська (Гончар, Людина.., 1960, 23); Комуністична партія своєю політикою не допускає ущемлення інтересів будь-якої соціальної групи (Ком. Укр., 12, 1965, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 542.