УЇЖДЖА́ТИ1 (В’ЇЖДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЇ́ХАТИ (В’Ї́ХАТИ), уї́ду, уї́деш, док., розм., рідко. Долати якусь відстань. Можна було б верстов з десяток уїхати (Кв.-Осн., II, 1956, 471).
УЇЖДЖА́ТИ2 див. в’їжджа́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 413.