ФАБЗА́ЄЦЬ, за́йця, ч., заст., фам., жарт. Те саме, що фабза́вучник. Ще до Великої Вітчизняної війни прийшов він на завод. Зовсім хлопчиськом був, «фабзайцем». Потім став слюсарем (Рад. Укр., 25.VII 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 547.