ФАБРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Виробляти, виготовляти щось фабричним способом. Фабрикувати сукно.
2. перен. Виробляти, випускати й т. ін. що-небудь (переважно у великій кількості). — Почав я фабрикувати траскала та скрипучі опуди для відгонення воробців із пшениці, проса та конопель (Фр., II, 1950, 344); Сто корів одна за одною статечно і поважно виходять на свіже повітря жувати жуйку, сито зітхати, мріяти і фабрикувати молоко (Вол., Місячне срібло, 1961, 286); // ірон. Виробляти, створювати що-небудь за шаблоном, механічно, здебільшого у великій кількості. Пише [поет] зразу, швидко, по декілька віршів за один вечір, він їх фабрикує (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 63); // зневажл. Робити, створювати що-небудь ганебне, підле, брехливе; сприяти формуванню чого-небудь (звичайно негативного). Вони [куркулі] цькують революціонерів, допомагають переслідувати їх, фабрикують вироки проти революційно настроєних бідняків (Іст. укр. літ., І, 1954, 702); Фабрикувати наклепи, чутки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 548.