ФА́ЙКА, и, ж., діал. Люлька (див. лю́лька1). Знов тихо стало, тільки чути було пакання файки в зубах діда Панька (Фр., І, 1955, 289); Берник затис між зубами набиту тютюном файку, а в руках тримав сірники (Мур., Бук. повість, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 551.