ФА́РБА, и, ж.
1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев., II, 1956, 45); Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Л. Укр., II, 1951, 247); — Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Ю. Янов., І, 1954, 43); // Шар такої речовини на поверхні предмета. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа… Ілюмінатори засновані павутинням (Гончар, Тронка, 1963, 236).
&́9671; Водяні́ фа́рби див. водяни́й; Ема́леві фа́рби див. ема́левий; Ку́бова фа́рба див. ку́бовий; Олі́йна фа́рба див. олі́йний.
&́9671; Згу́щувати (згуща́ти, згусти́ти) фа́рби див. згу́щувати; Малюва́ти (зобража́ти і т. ін.) роже́вими фа́рбами (у роже́вих фа́рбах) кого, що —висвітлювати, зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж буде) насправді; ідеалізувати. Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Хотк., II, 1966, 132); Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що і сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (Добр., Очак. розмир, 1965, 32); Малюва́ти (зобража́ти і т. ін.) те́мними фа́рбами кого, що — надавати кому-, чому-небудь негативних рис, змальовувати непривабливо, непринадно. Навіщо ж автор надає їй [матері] якийсь хист зводниці? ..Та й далі він малює її темними фарбами (Мирний, V, 1955, 424).2. перев. мн., рідко. Те саме, що ба́рва 1. І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Щог., Поезії, 1958, 337); Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Ю. Янов., II, 1958, 41); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (Мик., І, 1957, 493).
3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.). Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Рильський, III, 1956, 26); Поезія В. Маяковського — грізне і бойове знаряддя, бо поет зумів знайти фарби, художні засоби для життєвого виразу ідей соціалізму (Мист., 2, 1956, 18).
4. тільки одн., рідко. Те саме, що рум’я́нець 1; краска (у 2 знач.). Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (Коп., Лейтенанти, 1947, 206); Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках (Стельмах, І, 1962, 84).
&́9671; Залива́тися (зали́тися, залля́тися) фа́рбою див. залива́тися; Налива́тися (нали́тися, налля́тися) фа́рбою див. налива́тися.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 563.