ФАРБО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до фарбува́ти. Блищать фарбовані сріблом військові літаки (Уп., Вірші.., 1957, 45); // фарбо́вано, безос. присудк. сл. Тхне свіжою фарбою — недавно фарбовано мостину (Вас., І, 1959, 359).
2. у знач. прикм. Помальований, покритий або просочений фарбою. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Таж се Лис! Простісінький фарбований Лис! (Фр., IV, 1950, 96); Поклала [Фатьма] з фарбованим нігтем палець на повні й рожеві уста (Коцюб., І, 1955, 397); В одному кутку стояла величезна полив’яна макітра з усяким шматтям, з клубками фарбованої вовни (Головко, II, 1957, 563).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 563.