ФАРИСЕ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. іст. Прикм. до фарисе́й (у 1 знач.). Фарисейська секта.
2. перен. Властивий фарисеєві (у 2 знач.); лицемірний, ханжеський. Ще дзвенить мені його масний, фарисейський голос в ушах (Коб., І, 1956, 178); Він не міг витримати цього фарисейського співчуття, сього погано сокритого задоволення, що світилося в очах усіх цих милих добрих сусідів (Хотк., II, 1966, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 565.