ФА́РФО́Р, у, ч.
1. Мінеральна маса з суміші каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (перев. білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі; використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів і т. ін.; порцеляна. Сьогодні на ринку, в вітрині, зустрів я Багато чудесних пташок… Все з мармуру, фарфору… (Олесь, Вибр., 1958, 333); Найбільш поширеним ізоляційним матеріалом в побутовому електрообладнанні є фарфор — суміш каоліну, кварцу та польового шпату (Монтаж і ремонт.., 1956, 13); Грузинські спеціалісти.. вперше одержали чорний фарфор (Веч. Київ, 5.III 1969, 4).
2. збірн. Вироби з такої маси. Вона ще добре вміла малювать квітки на фарфорі (Н.-Лев., IV, 1956, 228); Подивився ще мечеть — Ені-Джаме, всю виложену мальованим фарфором, дорога і гарна будівля (Коцюб., III, 1956, 348); Волокитинський художній фарфор або, як інколи кажуть,«фарфор Миклашевського» став явищем мистецтва, відомим далеко поза межами нашої республіки (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 89).
Саксо́нський фарфо́р див. саксо́нський; Се́врський фарфо́р див. се́врський.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 566.