ФАТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Неминучий, невідворотний. Заперечуючи роль "виключних" осіб, волюнтаристський культ героїв, Толстой виходить за рамки необхідного й доцільного, приходить до утвердження фатальної зумовленості, "вічності" історичних закономірностей (Рад. літ-во, 11, 1961, 49); Так само, як нині немає фатальної неминучості воєн, так само немає і фатальної неминучості миру. За мир треба боротися, мир треба відстоювати (Ком. Укр., 7, 1962,4); // Визначений наперед, призначений долею. Ольга не знала, якими дорогами, коли і де дійде до цієї зустрічі, але навіть в цю хвилину відчула всю її неминучість. Це фатальне зближення між ними не може не прийти так, як не може не прийти смерть до людини (Вільде, Сестри.., 1958, 587); // Який виражає приреченість, покірність долі, нещастю, лихові. Обдивляється [учитель].. фатальними очима поламану кафедру (Кач., II, 1958, 296).
2. Який зумовлює, визначає характер (звичайно негативний, небажаний) наступних дій, перебігу подій. Даремне гадаєте, що наш публіцистичний контроверс мав такий фатальний вплив на мої відносини до Вас (Л. Укр., V, 1956, 210); Жевріла в ньому все ж таки надія, що Сергій Павлович заговорить з ним так, як бувало до того фатального дня, коли на заводі почав працювати Каргат (Шовк., Інженери, 1956, 227).
3. Який приносить горе, нещастя, страждання; згубний. Зміст його [роману «Трістан та Ізольда»] — фатальне та нещасливе кохання лицаря — васала Трістана і його королеви Ізольди Злотокосої (Л. Укр., І, 1951, 409); Наливайко ніколи не забував свого п’ятківського боргу низовикам. І щоразу готувався, коли й не до виправдування, то принаймні до пристойних пояснень своєї поведінки під П’яткою, фатальної для Косінського (Ле, Наливайко, 1957, 340); [Мальванов:] Через тиждень виряджаємо експедицію, а він закохуватися здумав. [Спичаковський:] Фатальний збіг (Коч., II, 1956, 32); // Позбавлений удачі, щастя; приречений на невдачу; нещасливий. Що сталося з моїм торішнім перекладом? Фатальна робота! (Л. Укр., V, 1956, 206); // З яким пов’язані спогади про щось сумне, неприємне. Лежу сьогодні в ліжку, бо розтягла собі трохи якийсь мускул в нозі, впавши порядно (таки все коло того фатального місця, де й при Вас падала) (Л. Укр., V, 1956, 365); Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма (Кучер, Дорога.., 1958, 209); // Який призводить до непоправних наслідків, до загибелі, спричиняє смерть. Кринице радощів, чуття Ти чарочко хрустальна! Омано дум, мого життя Ти помилко фатальна! (Фр., XI, 1952, 32); Відколи вони оселились в Італії, чоловікові значно поліпшало і навіть з’явилась якась надія, що се й не така фатальна хвороба (Л. Укр., V, 1956, 387).
Фата́льний кіне́ць — загибель, смерть. Я боюся твого ока, твоїх уст, твого лиця, як страшного суду свого, як фатального кінця (Фр., XI, 1952, 149); В першій частині оповідання [І. Буніна «Брати»] увагу читача прикуто до образу рикші, його почуттів, настроїв і переживань, до тих складних колізій, що привели героя до фатального кінця (Рад. літ-во, 2, 1962, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 569.