ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч. У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях — чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин. Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Мирний, І, 1949, 225); Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки. —А щось не так — заганяє тебе фельдфебель (Кочура, Зол. грамота, 1960, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 574.