ФЕРМА́ТА, и, ж., муз. Знак у вигляді дуги з крапкою під нею, що означає подовження звука або паузи за розсудом виконавця. Фермата — це.. значок, який ставлять над або під нотою чи паузою, що дає змогу продовжити їх у музичному виконанні (Осн.. диригув., 1960, 134); // Подовження звука або паузи відповідно до такого знака. З відчиненого вікна було чутно голос Алли Михайлівни, що виводив з притиском на ферматах (Л. Укр., III, 1952, 603); Микулка то він до трембіти наче вроджений. Як набере духу, то може дудіти без кінця. Довго тягнуться у нього фермата, красиво переливаються могутні звуки (Хотк., Довбуш, 1965, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 577.