ФЕ́РШАЛ, а, ч., заст., розм. Фельдшер. Два дні нездужала та мучилась бідна Соломія. Роман хотів їхати по доктора до Білої Церкви, але фершал сказав, що вже й доктор нічого не поможе (Н.-Лев., VI, 1966, 416); — Його Ксенька напоролась ногою на залізні граблі, і треба фершала кликать… (Коцюб., II, 1955, 386); — Ми встанемо ще дужчим полком, фершале, губити людей нам не випадає, а тифозних ізолюй від загону (Ю. Янов., І, 1954, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 579.