ФЛЕРДОРА́НЖ, а, ч. Білі квіти помаранчевого дерева або штучні квіти такого ж вигляду, якими прикрашають весільний убір нареченої, а іноді також нареченого. На грудях у нього [Павла] такий, як і в Катрі, пишний флердоранж і золотий перстень на середньому пальці (Кучер, Трудна любов, 1960, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 606.