ФЛО́РА, и, ж.
1. Сукупність всіх видів рослин, що ростуть на певній території або росли на ній в минулі геологічні епохи; рослинний світ взагалі. Збираю з останків осінньої флори дещо до зільників і для себе і для школи (У. Кравч., Вибр., 1958, 317); — Наша експедиція була проведена за методом відомого вченого-географа Гумбольдта, — вів далі Шевченко. — Ми вивчали Синє море з погляду геологічного. Вивчали і географію його флори та фауни, шукали поклади (Тулуб, В степу.., 1964, 464); Самобутнє мистецтво петриківської орнаментики відображає захоплення народних майстрів місцевою флорою (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 95).
2. Сукупність бактерій, що постійно живуть у якомусь органі. Кишкова флора.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 607.