ФЛОРИ́Н, а, ч.
1. Флорентійська золота й срібна монета XIII-XVI ст., за зразком якої ряд європейських країн почав карбувати монети з золота та срібла. В державній скарбниці [короля] порожньо, як у кишені старця, що лежить на паперті собору святого Петра, тимчасом барони та негоціанти набивають собі шкіряні гаманці ріксталерами, гульденами, флоринами (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 532).
2. Колишня англійська монета у два шилінги.
3. Сучасна грошова одиниця Нідерландів, яка дорівнює 100 центам, а також монета цієї вартості; гульден.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 607.