ФРАКЦІОНЕ́Р, а, ч. Той, хто є членом фракції (див. фра́кція1 3). На конференції [IV КП(б)У] виступила антипартійна група так званого «демократичного централізму» («децистів»). Як фракціонери, «децисти», шляхом різних антипартійних способів і комбінацій, добились відхилення конференцією тез ЦК РКП(б) «Про чергові завдання господарського будівництва» (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 43); Озброєна рішеннями XIV, XV з’їздів і конференцій ВКП(б), пленумів ЦК партій, що відбулись в 1925-1927 рр., КП України рішуче викривала опортунізм фракціонерів (Ком. Укр., 9, 1969, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 639.