ФІЛІ́СТЕР, а, ч., книжн. Самовдоволена, обмежена людина з міщанським світоглядом і святенницькою поведінкою; міщанин, обиватель. [Криштоф:] Ти філістер, от що я тобі скажу (Фр., IX, 1952, 362); Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л. Укр., IV, 1954, 85); Сучасний буржуазний псевдо-Фауст, зображений Тичиною, — це самовдоволений філістер, пошлий скептик і цинік, що кокетує з релігією і жахається самого слова «бунт» (Поезія.., 1956, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 592.