ФІЛІСТИ́МЦІ, ів, мн. (одн. філісти́мець, мця, ч; філісти́мка, и, ж.), іст. Те саме, що філісти́мляни. Ти згадуєш про свій славутний вчинок, як ти звалив пращею філістимця (Л. Укр., І, 1951, 430).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 593.